Нікополь стоїть на правому березі Дніпра там, де кілька століть тому вирувало козацьке життя. На околицях сучасного міста були щонайменше три Січі, тут обрали гетьманом Богдана Хмельницького, а неподалік похований кошовий отаман Іван Сірко. Сьогодні місто живе під постійними обстрілами з лівого берега, і мешканці стежать не лише за новинами, а й за прогнозом — розділ Погода в Нікополі допомагає спланувати день, коли кожен вихід із дому доводиться зважувати.

Микитин Ріг: переправа, з якої все почалося

Історія Нікополя починається з Микитиного Рогу — мису, що врізався в Дніпро й утворював зручну переправу. Через неї проходили торгові та військові шляхи з Правобережжя до Криму й назад. Назву пов’язують із легендарним козаком чи перевізником Микитою, хоча достеменно її походження невідоме.

Переправа мала стратегічне значення, тому навколо неї виникло поселення, яке згодом стало відоме як Микитине. Тут зупинялися купці, чумаки, козацькі загони, а місцеві мешканці заробляли на перевезенні, рибальстві й торгівлі.

Три Січі поруч із містом

Запорозька Січ не мала одного постійного місця: її кілька разів переносили залежно від військової ситуації та політики. Нікопольська земля стала свідком принаймні трьох Січей.

• Микитинська Січ існувала в середині XVII століття безпосередньо на Микитиному Розі. Саме тут на початку 1648 року запорожці проголосили Богдана Хмельницького гетьманом, і звідси почалася Національно-визвольна війна.
• Чортомлицька Січ розташовувалася неподалік, на річці Чортомлик. Вона проіснувала понад пів століття і була зруйнована 1709 року після переходу кошового Костя Гордієнка на бік Мазепи.
• Підпільненська, або Нова Січ, постала 1734 року на річці Підпільній поблизу сучасного села Покровське. Вона стала останньою: 1775 року її ліквідували війська імперії.

Усі три Січі тісно пов’язані з Великим Лугом — величезною системою плавнів, проток і островів нижче за течією. Козаки називали його батьком, а Січ — матір’ю: у плавнях можна було сховатися від ворога, полювати, ловити рибу й випасати коней. Без цього природного прихистку запорозька вольниця навряд чи протрималася б так довго.

Більшість цих місць нині перебуває під водами колишнього Каховського водосховища або на його дні, що після знищення греблі 2023 року знову стало сушею. Історики й археологи наголошують: оголені ділянки потребують охорони, бо там можуть зберігатися цінні знахідки, а безконтрольні пошуки шкодять пам’ятці.

Іван Сірко і козацька пам’ять

Неподалік Нікополя, біля села Капулівка, розташована могила Івана Сірка — одного з найвідоміших кошових отаманів. Він прославився численними походами, сміливістю й авторитетом серед козацтва. Довкола його постаті склалося безліч легенд, зокрема пов’язаних із знаменитим листом запорожців турецькому султанові.

Могила Сірка стала місцем пам’яті, куди десятиліттями приїжджали історики, туристи й усі, кому небайдуже козацьке минуле. Нині через безпекову ситуацію відвідування прибережних територій обмежене, тож до будь-яких поїздок слід ставитися дуже обережно й дотримуватися вказівок місцевої влади.

Від Слов’янська до Нікополя

Після зруйнування Нової Січі край увійшов до складу імперії, і тут почали перекроювати поселення на свій лад. Микитине на короткий час перейменували на Слов’янськ, а 1782 року місто отримало назву Нікополь — від грецького «місто перемоги». Грецькі назви були тоді в моді: так імперія підкреслювала свої амбіції щодо Причорномор’я.

У XIX столітті Нікополь розвивався як торгове містечко з пристанню, ярмарками й ремеслами. Відкриття покладів марганцевої руди змінило все: Нікопольський марганцевий басейн став одним із найбільших у світі. У радянський час тут збудували великі підприємства — феросплавний і трубний заводи, гірничо-збагачувальні комбінати в сусідніх містах, зокрема в Марганці та Покрові.

Музей і козацька спадщина

Нікопольський краєзнавчий музей десятиліттями збирав предмети козацької доби: зброю, люльки, монети, побутові речі, знайдені на місцях Січей. Чимало експонатів пов’язано з археологічними розкопками в долині Дніпра. Для школярів і студентів це була можливість побачити історію не на сторінках підручника, а наживо.

Через війну частину колекцій могли евакуювати або закрити для огляду, тому про роботу музею варто дізнаватися безпосередньо в закладі. Збереження культурної спадщини в прифронтовому місті — окреме складне завдання, яке потребує і фахівців, і ресурсів.

Місто під обстрілами

Від 2022 року Нікополь опинився навпроти окупованого Енергодара, де розташована Запорізька АЕС. Місто майже щодня зазнає артилерійських і дронових ударів через річку. Страждають житлові будинки, лікарні, школи, енергетична й водопровідна інфраструктура. Чимало мешканців виїхали, але багато залишилися — через літніх рідних, роботу, господарство чи просто небажання покидати рідне місто.

Після підриву Каховської ГЕС у червні 2023 року місто втратило водосховище, яке десятиліттями визначало його краєвид і водопостачання. Довелося шукати інші джерела води, а широка смуга колишнього дна перетворилася на нову, ще не освоєну територію.

У таких умовах важливо дотримуватися простих правил:

• реагувати на кожну тривогу та знати маршрут до найближчого укриття;
• уникати набережних і відкритих прибережних ділянок;
• мати запас води, ліків, заряджених пристроїв і документів;
• стежити за офіційними повідомленнями міської та обласної влади.

Чому історію Нікополя варто знати

Нікополь — це не лише точка на карті новин про обстріли. Це місце, де народжувалася українська державність козацької доби, де обирали гетьманів і ховали кошових. Пам’ять про це допомагає зрозуміти, чому мешканці так тримаються за свою землю.

Коли війна скінчиться, місцям Січей, могилі Сірка й колишньому дну водосховища знадобиться дбайливе дослідження та захист. А поки громада вистоює, підтримуючи одне одного. Щоб розуміти, як живе регіон, варто регулярно читати новини міста Дніпро — у них відбивається і доля Нікополя, і всієї Дніпропетровщини.